Книжкова виставка до Дня Соборноті України

/Files/images/bbloteka/P80122-124921.jpg

/Files/images/bbloteka/P80122-125057.jpg

/Files/images/bbloteka/P80122-125208.jpg

/Files/images/bbloteka/P80122-125121.jpg

Книжкова вистака до Всеукраїнського дня писемності та мови.

/Files/images/bbloteka/4ZLaufsmzfs.jpg

/Files/images/bbloteka/hpJQjiIeo4A.jpg

Бібліотечний урок з нагоди Дя пам'яті героїв Крут!/Files/images/bbloteka/IMG_5780.JPG

29 січня - День пам’яті Героїв Крут!
Залишається актуальною тематика заходів з історії та сучасності нашої держави. Не слід забувати про такі сторінки нашої історії, як День пам’яті Героїв Крут. В бібліотечних закладах слід організувати книжково – ілюстративні виставки “Крути: мужність і посвята”, проводити уроки мужності “ Крок у безсмертя”, бібліографічні огляди літератури “ Через Крути у майбуття “, години пам’яті “ Пам’ятаємо Героїв Крут”. До вашої уваги – година історії “Героїка трагедії Крут”, яку можна провести з дітьми середнього і старшого шкільного віку, молодіжною аудиторією. 29 січня 1918 року поблизу залізничної станції Крути( у 18 км від станції Ніжин Чернігівської області) на лінії Москва – Бахмач – Київ відбувся нерівний бій сотні Юнацької школи ім. Богдана Хмельницького. “Помічного куреня студентів січових стрільців” та чоти гайдамаків (всього 600 чоловік) з 4-х тисячним загоном більшовицької армії під командуванням колишнього царського жандармського полковника М.Муравйова, де полягло 300 студентів. Це був той самий Муравйов, який 29 січня видав “Наказ по арміях №14”, де цинічно заявив: “Цю владу ми несемо з далекої Півночі на вістрях своїх багнетів і там, де її встановлюємо, всемірно підтримуємо її силою цих багнетів...”. У тому нерівному бою загинуло близько половини юних, ще необстріляних й незагартованих бійців. Серед полеглих був і командир студентського куреня сотник Омельченко. Проте їхня смерть не була марною. Опір під Крутами на кілька днів стримав окупацію Києва більшовицькою армією, що мало помітний вплив на успішне закінчення Берестейського договору. Не меншим було і моральне значення бою, що став символом жертовності, на якому виховувались покоління молоді. 19 березня на Аскольдовій могилі відбувся грандіозний похорон убієнних за вільну, незалежну Україну. В урочистій похоронній процесії взяли участь члени Української Національної Ради, очолюваної М.Грушевським. На мітингу біля будинку Центральної Ради пролунали такі слова М.Грушевського: “Якраз в цей момент, коли ми ховаємо цих молодих героїв, тут з будинку Центральної Ради здіймається російський орел, цей символ нашого довгого гноблення. Не випадково ці два факти збіглися. Така операція не могла відбутися без болю... Стримайте ж ваші сльози, які котяться. Ці юнаки поклали свої голови за визволення Вітчизни, і Вітчизна збереже про них вдячну пам’ять на віки вічні...”. У похороні взяли участь тисячі киян, славетний хор під орудою О.Кошиця, військові відділи січовиків. Єпископ Никодим відслужив заупокійну літію... Трагедія під Крутами знайшла палкий відгук у серцях свідомих громадян України і далеко за її межами. Відомі поети, прозаїки, публіцисти С.Єфремов, Л.Старицька – Черняхівська, Д.Дорошенко та інші опублікували щирі і зворушливі статті у вільній пресі про героїчну загибель юних бійців за волю.. Так, Л.Старицька – Черняхівська у статті “Пам’яті юнаків-героїв, замордованих під Крутами” писала: “Для нас могила ця лишиться на віки полум’ям віри, вона дала нам незабутнє минуле. Це буде друга свята могила над Дніпром”. В пам’яті поколінь назавжди залишиться подвиг студентів, що полягли під Крутами в боротьбі за вільну Україну. Вражені трагедією під Крутами, похоронами жертв більшовицького терору, Павло Тичина, Олександр Олесь, Уляна Кравченко, Валер’ян Поліщук та інші вилили свій біль, створивши проникливі поезії, присвячені пам’яті загиблих. Читець декламує вірш П.Тичини “Пам’яті тридцяти”: “На Аскольдовій Могилі Поховали їх... Тридцять мучнів-українців Славних, молодих... На Аскольдовій Могилі Український цвіт!... По кривавій по дорозі Нам іти у світ. На кого посміла знятись Зрадника рука? Квітне сонце, грає вітер І Дніпро-ріка... На кого завзявся Каїн ? Боже, покарай!... Понад все вони любили Свій коханий край. Вмерли в Новім Заповіті З славою святих... На Аскольдовій Могилі Поховали їх..."

/Files/images/bbloteka/IMG_2069.jpg

/Files/images/bbloteka/IMG_2069.jpg

Перелік відправлених книг до Слав’янська

Бібліографічний опис книги
1. Золота українська класика: Поезія, проза, драматургія / Укладач С. М. Заготова –Донецьк: ТОВ «ВКФ БАО», 2009. – 416 с.
2. Українська класична література: кращі комедії/ Укладач С. М. Заготова –Донецьк: ТОВ «ВКФ БАО», 2009. – 352 с.; іл.
3. Чарівні казки: Збірка.- Х.: Промінь, 2008.- 64 с.; іл.
4. Копінні, К. Легенда про Робіна Гуда / Іл. Тоні Вульфа. – Х.; Ранок, 2013. – 48 с.; іл. – (Світова класика дітям).
5. Мерлін та лицарі Круглого Столу / Іл. Тоні Вульфа – Х.; Ранок, 2013. – 48 с.; іл. – (Світова класика дітям).
6. Казки для маленької принцесси:Для дошкільного віку.-К.; ТОВ «ПЕРО»,2008.- 64 с.; іл..
7. Казки про принцев та принцесс: Для читання дорослим дітям.-К.; ТОВ «ПЕРО»,2008.- 64 с.; іл.
8. Белянская Л. Б. Пиннокио/ По мативам Карло Коллоди.- Донецк: ООО ПКФ «БАО», 2007.-64 с.; ил.- (Золотая коллекция сказок).

КОНЦЕПЦІЯ

НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ

ВСТУП

Сьогодні Українська держава та її громадяни стають безпосередніми учасниками процесів, які мають надзвичайно велике значення для подальшого визначення, першою чергою, своєї долі, долі своїх сусідів, подальшого світового порядку на планеті. В сучасних важких і болісних ситуаціях викликів та загроз і водночас великих перспектив розвитку, кардинальних змін у політиці, економіці, соціальній сфері пріоритетним завданням суспільного поступу, поряд з убезпеченням своєї суверенності й територіальної цілісності, пошуками шляхів для інтегрування в європейське співтовариство, є визначення нової стратегії виховання як багатокомпонентної та багатовекторної системи, яка великою мірою формує майбутній розвиток Української держави.

Серед виховних напрямів сьогодні найбільш актуальними виступають патріотичне, громадянське виховання як стрижневі, основоположні, що відповідають як нагальним вимогам і викликам сучасності, так і закладають підвалини для формування свідомості нинішніх і прийдешніх поколінь, які розглядатимуть державу (patria) як запоруку власного особистісного розвитку, що спирається на ідеї гуманізму, соціального добробуту, демократії, свободи, толерантності, виваженості, відповідальності, здорового способу життя, готовності до змін.

Інтеграційні процеси, що відбуваються в Україні, європоцентричність, пробудження громадянської і громадської ініціативи, виникнення різних громадських рухів, розповсюдження волонтерської діяльності, які накладаються на технологічну і комунікативну глобалізацію, міграційні зміни всередині суспільства, ідентифікаційні і реідентифікаційні процеси в особистісному розвитку кожного українця, відбуваються на тлі сплеску інтересу і прояву патріотичних почуттів і нових ставлень до історії, культури, релігії, традицій і звичаїв українського народу.

Тому нині, як ніколи, потрібні нові підходи і нові шляхи до виховання патріотизму як почуття і як базової якості особистості. При цьому потрібно враховувати, що Україна має древню і величну культуру та історію, досвід державницького життя, які виступають потужним джерелом і міцним підґрунтям виховання дітей і молоді. Вони уже ввійшли до освітнього і загальновиховного простору, але нинішні суспільні процеси вимагають їх переосмислення, яке відкриває нові можливості для освітньої сфери.

В основу системи національно-патріотичного виховання покладено ідею розвитку української державності як консолідуючого чинника розвитку українського суспільства та української політичної нації. Важливу роль у просвітницькій діяльності посідає відновлення історичної пам'яті про тривалі державницькі традиції України.

Серед них Київська Русь, Велике князівство Литовське, Військо Запорозьке, Гетьманщина, Українська Народна Республіка, Гетьманат Павла Скоропадського, Західноукраїнська Народна Республіка, Карпатська Україна та інші українські визвольні проекти. На особливу увагу заслуговує формування української політичної культури в часи Речі Посполитої та Австро-Угорщини, нове осмислення ролі Кримського Ханату як держави кримськотатарського народу, включно з тривалим воєнним протистоянням і плідною військовою та культурною співпрацею.

Особливого значення набуває ознайомлення з історією героїчної боротьби українського народу за державну незалежність протягом свого історичного шляху, зокрема у ХХ-ХХІ століттях це ОУН, УПА, дисидентський рух, студентська Революція на граніті, Помаранчева революція, Революція Гідності.

Важливим завданням є розгляд порівняльно-історичних відомостей про переривання державності в інших європейських країнах, які сьогодні представлені потужними європейськими націями. Спеціального розгляду потребують історичні обставини, що призводять до переривання державницької традиції.

Разом із тим, національно-патріотичне виховання не повинно прищеплювати ідеї культурного імперіалізму, тобто способу споглядання світу лише очима власної культури. Ця Концепція виходить з ідеї об’єднання різних народів, національних та етнічних груп, які проживають на території України, довкола ідеї української державності, українського громадянства, що виступають загальними надбаннями, забезпечують їхній всебічний соціальний та культурний розвиток. Українська держава заперечує будь-які форми дискримінації, підтримуючи всі мови і культури, що зазнали такої дискримінації в часи колоніальної залежності України.

На жаль, до сьогодні українська освіта не мала переконливої і позитивної традиції, досвіду щодо виховання патріотизму в дітей та молоді, у попередні часи боялися взагалі терміну “національний”, а “патріотичне виховання” сприймали винятково в етнонародному або неорадянському вимірі.

Протягом останніх десятиліть було розроблено низку концепцій:

Концепція національної системи виховання (1996);

Концепція національно-патріотичного виховання (2009);

Концепція Загальнодержавної цільової програми патріотичного виховання громадян на 2013-2017 рр.;

Концепція громадянської освіти та виховання в Україні (2012).

Проте жодна з них не була розгорнута і не втілилася в конкретні кроки з реалізації через зміну векторів розвитку держави і, відповідно, освітньої політики, через різні погляди правлячих еліт на ідеологію і напрями розвитку освіти.

На сучасному етапі розвитку України, коли існує пряма загроза денаціоналізації, втрати державної незалежності та потрапляння у сферу впливу іншої держави, виникає нагальна необхідність переосмислення зробленого і здійснення системних заходів, спрямованих на посилення патріотичного виховання дітей та молоді – формування нового українця, що діє на основі національних та європейських цінностей:

- повага до національних символів (Герба, Прапора, Гімну України);

- участь у громадсько-політичному житті країни;

- повага до прав людини;

- верховенство права;

- толерантне ставлення до цінностей і переконань представників іншої культури, а також до регіональних та національно-мовних особливостей;

- рівність усіх перед законом;

- готовність захищати суверенітет і територіальну цілісність України.

Відтак, враховуючи всі обставини, виникає гостра потреба у розробленні концепції, яка б визначала нову стратегію цілеспрямованого і ефективного процесу виховання суб’єкта громадянського суспільства, громадянина-патріота України.

1. Мета та завдання національно-патріотичного виховання дітей та молоді

Національно-патріотичне виховання дітей та молоді – це комплексна системна і цілеспрямована діяльність органів державної влади, громадських організацій, сім’ї, освітніх закладів, інших соціальних інститутів щодо формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про благо свого народу, готовності до виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, цілісності, незалежності України, сприяння становленню її як правової, демократичної, соціальної держави. Найважливішим пріоритетом національно-патріотичного виховання є формування ціннісного ставлення особистості до українського народу, Батьківщини, держави, нації.

Патріотичне виховання – складова національного виховання, головною метою якого є становлення самодостатнього громадянина-патріота України, гуманіста і демократа, готового до виконання громадянських і конституційних обов’язків, до успадкування духовних і культурних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин. Воно сприяє єднанню українського народу, зміцненню соціально-економічних, духовних, культурних основ розвитку українського суспільства і держави.

Складовою частиною патріотичного виховання, а в часи воєнної загрози – пріоритетною, є військово-патріотичне виховання, зорієнтоване на формування у молодої особи готовності до захисту Вітчизни, розвиток бажання здобувати військові професії, проходити службу в Збройних Силах України як особливому виді державної служби. Його зміст визначається національними інтересами України і покликаний забезпечити активну участь громадян у збереженні її безпеки від зовнішньої загрози. Робота з військово-патріотичного виховання учнівської молоді має проводитися комплексно, в єдності всіх його складників спільними зусиллями органів державного управління, а також освітніх закладів, сім'ї, громадських організацій та об’єднань, Збройних Сил України, інших силових структур.

Системна організація військо-патріотичного виховання молоді має бути спрямована на підготовку її до оволодіння військовими професіями, формування психологічної та фізичної готовності до служби в Збройних Силах, задоволення потреби підростаючого покоління у постійному вдосконаленні своєї підготовки до захисту Вітчизни.

Мета патріотичного виховання конкретизується через систему таких виховних завдань:

- утвердження в свідомості і почуттях особистості патріотичних цінностей, переконань і поваги до культурного та історичного минулого України;

- виховання поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки;

- підвищення престижу військової служби, а звідси - культивування ставлення до солдата як до захисника Вітчизни, героя;

- усвідомлення взаємозв’язку між індивідуальною свободою, правами людини та її патріотичною відповідальністю;

- сприяння набуттю дітьми та молоддю патріотичного досвіду на основі готовності до участі в процесах державотворення, уміння визначати форми та способи своєї участі в життєдіяльності громадянського суспільства, спілкуватися з соціальними інститутами, органами влади, спроможності дотримуватись законів та захищати права людини, готовності взяти на себе відповідальність, здатності розв’язувати конфлікти відповідно до демократичних принципів;

- формування толерантного ставлення до інших народів, культур і традицій;

- утвердження гуманістичної моральності як базової основи громадянського суспільства;

- культивування кращих рис української ментальності – працелюбності, свободи, справедливості, доброти, чесності, обережного ставлення до природи;

- формування мовленнєвої культури;

- спонукання зростаючої особистості до активної протидії українофобству, аморальності, сепаратизму, шовінізму, фашизму.

2. Принципи патріотичного виховання

Патріотичне виховання спирається на загальнопедагогічні принципи виховання, такі як дитиноцентризм, природовідповідність, культуровідповідність, гуманізм, врахування вікових та індивідуальних особливостей. Водночас патріотичне виховання має власні принципи, що відображають його специфіку. Серед них:

- принцип національної спрямованості, щопередбачає формування національної самосвідомості, виховання любові до рідної землі, українського народу, шанобливого ставлення до його культури; поваги до культури всіх народів, які населяють Україну; здатності зберігати свою національну ідентичність, пишатися приналежністю до українського народу, брати участь у розбудові та захисті своєї держави;

- принцип самоактивності й саморегуляції забезпечує розвиток у вихованця суб’єктних характеристик; формує здатність до критичності й самокритичності, до прийняття самостійних рішень; виробляє громадянську позицію особистості, почуття відповідальності за її реалізацію в діях та вчинках;

- принцип полікультурностіпередбачає інтегрованість української культури в європейський та світовий простір, створення для цього необхідних передумов: формування в дітей та учнівської молоді відкритості, толерантного ставлення до відмінних ідей, цінностей, культури, мистецтва, вірувань інших народів; здатності диференціювати спільне і відмінне в різних культурах, спроможності сприймати українську культуру як невід’ємну складову культури загальнолюдської;

- принцип соціальної відповідності обумовлює потребу узгодження змісту і методів патріотичного виховання з реальною соціальною ситуацією, в якій організовується виховний процес, і має на меті виховання в дітей і молоді готовності до захисту вітчизни та ефективного розв’язання життєвих проблем;

- принцип історичної і соціальної пам’яті спрямований на збереження духовно-моральної і культурно-історичної спадщини українців та відтворює її у реконструйованих і осучаснених формах і методах діяльності;

- принцип міжпоколінної наступності, який зберігає для нащадків зразки української культури, етнокультури народів, що живуть в Україні.

3. Шляхи реалізації патріотичного виховання дітей та молоді

3.1. Удосконалення нормативно-правової бази патріотичного виховання молоді:

– підготовка нормативно-правових документів з питань національно-патріотичного виховання молоді, внесення відповідних змін до законодавства;

– розроблення державних і громадських заходів з інформаційної безпеки, спрямованих на запобігання негативним наслідкам впливу інформаційної війни;

– розроблення порядку державного фінансування заходів, спрямованих на національно-патріотичне виховання молодих людей;

– підготовка комплексної програми військово-патріотичного виховання та нормативно-методичного забезпечення її реалізації з метою виховання здорового підростаючого покоління, готового захищати національні інтереси та територіальну цілісність України;

– вироблення науково-теоретичних і методичних засад
патріотичного виховання молоді: включення проблематики патріотичного виховання молоді до дослідницьких програм та планів наукових і навчальних закладів (через світову історію можна показати, як державність поновлювали інші народи, зокрема чехи та поляки; через зарубіжну літературу показати, як ці народи утверджували свою ідентичність; через дисципліни природничо-наукового циклу розкрити здобутки українців у науці і техніці, якими слід пишатися, бо тільки цілісна і системна картина гарантуватиме осягнення мети Концепції);

– вивчення потреб молоді, зокрема шляхом проведення соціологічних досліджень;

– забезпечення активної участі сім’ї та родини в розвитку фізичного і морального здорової , патріотично налаштованої зростаючої особистості.

3.2. Діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері національно-патріотичного виховання:

– проведення заходів, спрямованих на реалізацію патріотичного виховання у закладах системи освіти, культури, спорту;

– підтримка та сприяння волонтерським проектам, іншої громадської діяльності та самоорганізації українських громадян, спрямованої на заохочення молоді до благодійних соціальних, інтелектуальних та творчих ініціатив і проектів на благо України;

– створення умов для популяризації кращих здобутків національної культурної і духовної спадщини, героїчного минулого і сучасного українського народу, підтримки професійної і самодіяльної творчості;

– активне залучення до патріотичного виховання дітей та молоді - учасників бойових дій на Сході України, членів сімей Героїв Небесної Сотні, бійців АТО та їхніх сімей, діячів сучасної культури, мистецтва, науки, спорту, які виявляють активну громадянську і патріотичну позицію;

– залучення молоді до участі у збереженні і підтримці єдності українського суспільства, у громадському русі задля громадянського миру і злагоди;

– сприяння спортивній і фізичній підготовці, спрямованій на утвердження здорового способу життя молодих громадян з урахуванням принципів національно-патріотичного виховання;

– налагодження співпраці з військовими формуваннями України як мотивація готовності до вибору військових професій;

– сприяння роботі клубів за місцем проживання, центрів патріотичного виховання та інших громадських організацій, які здійснюють патріотичне виховання молоді;

- активізація виховної роботи з дітьми та молоддю засобами всеукраїнської дитячої військово-патріотичної гри “Сокіл” (“Джура”);

– удосконалення підготовки та перепідготовки кадрів, які займаються питаннями національного і патріотичного виховання дітей та молоді в системі освіти, культури, спорту.

3.3. Співпраця органів державної влади та органів місцевого
самоврядування з громадянським суспільством:

– активне залучення до національно-патріотичного виховання дітей та молоді дитячих і молодіжних громадських організацій (об’єднань), використання їхнього досвіду, потенціалу, методів роботи у вихованні патріотів України;

– організаційна та фінансова підтримка на конкурсній основі програм, проектів громадських організацій, спрямованих на національно-патріотичне виховання дітей та молоді;

– долучення батьківської громадськості до популяризації кращого досвіду патріотичного виховання;

– посилення громадського контролю за діяльністю органів виконавчої влади стосовно національно-патріотичного виховання молоді.

3.4 Інформаційне забезпечення національно-патріотичного виховання дітей та молоді:

– організація у теле-, радіопрограмах, Інтернет-ресурсах та в друкованій пресі постійно діючих рубрик, що популяризують українську історію, боротьбу українського народу за незалежність, мову та культуру, досвід роботи з національно-патріотичного виховання різних соціальних інституцій; підтримка україномовних молодіжних засобів масової інформації;

– запобігання пропаганді в засобах масової інформації культу насильства, жорстокості й бездуховності, поширення порнографії та інших матеріалів, що суперечать загальнолюдським та національним духовним цінностям, заперечують суверенність Української держави;

– виробництво кіно- і відеофільмів, підтримка видання науково-популярної, наукової, художньої літератури національно-патріотичного спрямування;

– підготовка інформаційної та науково-популярної літератури для батьків з питань патріотичного виховання дітей та молоді у сім’ї; висвітлення у засобах масової інформації кращого досвіду родинного виховання;

– здійснення заходів щодо розширення фактографічної бази історичних подій, публікація розсекречених архівних документів, видання історичної науково-популярної літератури, довідкових матеріалів про здобутки України за роки незалежності, книг патріотичної спрямованості.

Процес патріотичного виховання дітей і молоді повинен мати випереджувальний характер, відповідати віковим і сенситивним періодам розвитку дитини та особистісним характеристикам.

Етапи впровадження національно-патріотичного виховання дітей та молоді

На першому етапі (2015 р.) планується :

- створення нормативно-правового підґрунтя, інформаційно-методичного забезпечення для здійснення національно-патріотичного виховання дітей та молоді;

- створення Центру патріотичного виховання у підпорядкуванні Міністерства освіти і науки України;

- створення інформаційного ресурсу, присвяченого національно-патріотичній тематиці.

На другому етапі (2016-2017 pp.) передбачається:

- розроблення програм, навчально-методичних посібників з предметів гуманітарно-соціального спрямування для дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних та вищих освітніх закладів, спрямованих на патріотичне виховання дітей та молоді;

- підготовка та видання науково-методичних посібників і методичних рекомендацій з організації виховних заходів, роботи клубів, центрів патріотичного виховання.

На третьому етапі (2018- 2019 рр.) забезпечується :

- проведення моніторингу системи патріотичного виховання дітей та молоді за допомогою соціологічних опитувань, анкетування, психологічного тестування;

- проведення науково-методичних конференцій, створення банку передового педагогічного досвіду на інформаційному веб-ресурсі;

- аналіз здобутого, встановлення досягнень і викликів, корекція навчально-виховних впливів з урахуванням результатів моніторингу.

Очікувані результати

У результаті впровадження системи національно-патріотичного виховання очікується:

– забезпечення у молодого покоління розвинутої патріотичної свідомості і відповідальності, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про спільне благо, збереження та шанування національної пам’яті;

– зацікавленість молоді щодо служби у Збройних силах України, готовність до захисту України та виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів та незалежності України з метою становлення її як правової, демократичної, соціальної держави;

– збереження стабільності в суспільстві, соціальному та економічному розвитку країни, зміцнення її обороноздатності та безпеки;

– створення ефективної виховної системи національно-патріотичного виховання молоді;

– консолідація зусиль суспільних інституцій у справі виховання підростаючого покоління.

Необхідною умовою втілення Концепції в практику є широке обговорення її положень і завдань, проведення конференцій, круглих столів, семінарів, що будуть актуалізувати визначені питання і поставлені завдання та спонукатимуть до розроблення конкретних заходів з їх реалізації.

КОНЦЕПЦІЯ

НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ

ВСТУП

Сьогодні Українська держава та її громадяни стають безпосередніми учасниками процесів, які мають надзвичайно велике значення для подальшого визначення, першою чергою, своєї долі, долі своїх сусідів, подальшого світового порядку на планеті. В сучасних важких і болісних ситуаціях викликів та загроз і водночас великих перспектив розвитку, кардинальних змін у політиці, економіці, соціальній сфері пріоритетним завданням суспільного поступу, поряд з убезпеченням своєї суверенності й територіальної цілісності, пошуками шляхів для інтегрування в європейське співтовариство, є визначення нової стратегії виховання як багатокомпонентної та багатовекторної системи, яка великою мірою формує майбутній розвиток Української держави.

Серед виховних напрямів сьогодні найбільш актуальними виступають патріотичне, громадянське виховання як стрижневі, основоположні, що відповідають як нагальним вимогам і викликам сучасності, так і закладають підвалини для формування свідомості нинішніх і прийдешніх поколінь, які розглядатимуть державу (patria) як запоруку власного особистісного розвитку, що спирається на ідеї гуманізму, соціального добробуту, демократії, свободи, толерантності, виваженості, відповідальності, здорового способу життя, готовності до змін.

Інтеграційні процеси, що відбуваються в Україні, європоцентричність, пробудження громадянської і громадської ініціативи, виникнення різних громадських рухів, розповсюдження волонтерської діяльності, які накладаються на технологічну і комунікативну глобалізацію, міграційні зміни всередині суспільства, ідентифікаційні і реідентифікаційні процеси в особистісному розвитку кожного українця, відбуваються на тлі сплеску інтересу і прояву патріотичних почуттів і нових ставлень до історії, культури, релігії, традицій і звичаїв українського народу.

Тому нині, як ніколи, потрібні нові підходи і нові шляхи до виховання патріотизму як почуття і як базової якості особистості. При цьому потрібно враховувати, що Україна має древню і величну культуру та історію, досвід державницького життя, які виступають потужним джерелом і міцним підґрунтям виховання дітей і молоді. Вони уже ввійшли до освітнього і загальновиховного простору, але нинішні суспільні процеси вимагають їх переосмислення, яке відкриває нові можливості для освітньої сфери.

В основу системи національно-патріотичного виховання покладено ідею розвитку української державності як консолідуючого чинника розвитку українського суспільства та української політичної нації. Важливу роль у просвітницькій діяльності посідає відновлення історичної пам'яті про тривалі державницькі традиції України.

Серед них Київська Русь, Велике князівство Литовське, Військо Запорозьке, Гетьманщина, Українська Народна Республіка, Гетьманат Павла Скоропадського, Західноукраїнська Народна Республіка, Карпатська Україна та інші українські визвольні проекти. На особливу увагу заслуговує формування української політичної культури в часи Речі Посполитої та Австро-Угорщини, нове осмислення ролі Кримського Ханату як держави кримськотатарського народу, включно з тривалим воєнним протистоянням і плідною військовою та культурною співпрацею.

Особливого значення набуває ознайомлення з історією героїчної боротьби українського народу за державну незалежність протягом свого історичного шляху, зокрема у ХХ-ХХІ століттях це ОУН, УПА, дисидентський рух, студентська Революція на граніті, Помаранчева революція, Революція Гідності.

Важливим завданням є розгляд порівняльно-історичних відомостей про переривання державності в інших європейських країнах, які сьогодні представлені потужними європейськими націями. Спеціального розгляду потребують історичні обставини, що призводять до переривання державницької традиції.

Разом із тим, національно-патріотичне виховання не повинно прищеплювати ідеї культурного імперіалізму, тобто способу споглядання світу лише очима власної культури. Ця Концепція виходить з ідеї об’єднання різних народів, національних та етнічних груп, які проживають на території України, довкола ідеї української державності, українського громадянства, що виступають загальними надбаннями, забезпечують їхній всебічний соціальний та культурний розвиток. Українська держава заперечує будь-які форми дискримінації, підтримуючи всі мови і культури, що зазнали такої дискримінації в часи колоніальної залежності України.

На жаль, до сьогодні українська освіта не мала переконливої і позитивної традиції, досвіду щодо виховання патріотизму в дітей та молоді, у попередні часи боялися взагалі терміну “національний”, а “патріотичне виховання” сприймали винятково в етнонародному або неорадянському вимірі.

Протягом останніх десятиліть було розроблено низку концепцій:

Концепція національної системи виховання (1996);

Концепція національно-патріотичного виховання (2009);

Концепція Загальнодержавної цільової програми патріотичного виховання громадян на 2013-2017 рр.;

Концепція громадянської освіти та виховання в Україні (2012).

Проте жодна з них не була розгорнута і не втілилася в конкретні кроки з реалізації через зміну векторів розвитку держави і, відповідно, освітньої політики, через різні погляди правлячих еліт на ідеологію і напрями розвитку освіти.

На сучасному етапі розвитку України, коли існує пряма загроза денаціоналізації, втрати державної незалежності та потрапляння у сферу впливу іншої держави, виникає нагальна необхідність переосмислення зробленого і здійснення системних заходів, спрямованих на посилення патріотичного виховання дітей та молоді – формування нового українця, що діє на основі національних та європейських цінностей:

- повага до національних символів (Герба, Прапора, Гімну України);

- участь у громадсько-політичному житті країни;

- повага до прав людини;

- верховенство права;

- толерантне ставлення до цінностей і переконань представників іншої культури, а також до регіональних та національно-мовних особливостей;

- рівність усіх перед законом;

- готовність захищати суверенітет і територіальну цілісність України.

Відтак, враховуючи всі обставини, виникає гостра потреба у розробленні концепції, яка б визначала нову стратегію цілеспрямованого і ефективного процесу виховання суб’єкта громадянського суспільства, громадянина-патріота України.

1. Мета та завдання національно-патріотичного виховання дітей та молоді

Національно-патріотичне виховання дітей та молоді – це комплексна системна і цілеспрямована діяльність органів державної влади, громадських організацій, сім’ї, освітніх закладів, інших соціальних інститутів щодо формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про благо свого народу, готовності до виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, цілісності, незалежності України, сприяння становленню її як правової, демократичної, соціальної держави. Найважливішим пріоритетом національно-патріотичного виховання є формування ціннісного ставлення особистості до українського народу, Батьківщини, держави, нації.

Патріотичне виховання – складова національного виховання, головною метою якого є становлення самодостатнього громадянина-патріота України, гуманіста і демократа, готового до виконання громадянських і конституційних обов’язків, до успадкування духовних і культурних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин. Воно сприяє єднанню українського народу, зміцненню соціально-економічних, духовних, культурних основ розвитку українського суспільства і держави.

Складовою частиною патріотичного виховання, а в часи воєнної загрози – пріоритетною, є військово-патріотичне виховання, зорієнтоване на формування у молодої особи готовності до захисту Вітчизни, розвиток бажання здобувати військові професії, проходити службу в Збройних Силах України як особливому виді державної служби. Його зміст визначається національними інтересами України і покликаний забезпечити активну участь громадян у збереженні її безпеки від зовнішньої загрози. Робота з військово-патріотичного виховання учнівської молоді має проводитися комплексно, в єдності всіх його складників спільними зусиллями органів державного управління, а також освітніх закладів, сім'ї, громадських організацій та об’єднань, Збройних Сил України, інших силових структур.

Системна організація військо-патріотичного виховання молоді має бути спрямована на підготовку її до оволодіння військовими професіями, формування психологічної та фізичної готовності до служби в Збройних Силах, задоволення потреби підростаючого покоління у постійному вдосконаленні своєї підготовки до захисту Вітчизни.

Мета патріотичного виховання конкретизується через систему таких виховних завдань:

- утвердження в свідомості і почуттях особистості патріотичних цінностей, переконань і поваги до культурного та історичного минулого України;

- виховання поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки;

- підвищення престижу військової служби, а звідси - культивування ставлення до солдата як до захисника Вітчизни, героя;

- усвідомлення взаємозв’язку між індивідуальною свободою, правами людини та її патріотичною відповідальністю;

- сприяння набуттю дітьми та молоддю патріотичного досвіду на основі готовності до участі в процесах державотворення, уміння визначати форми та способи своєї участі в життєдіяльності громадянського суспільства, спілкуватися з соціальними інститутами, органами влади, спроможності дотримуватись законів та захищати права людини, готовності взяти на себе відповідальність, здатності розв’язувати конфлікти відповідно до демократичних принципів;

- формування толерантного ставлення до інших народів, культур і традицій;

- утвердження гуманістичної моральності як базової основи громадянського суспільства;

- культивування кращих рис української ментальності – працелюбності, свободи, справедливості, доброти, чесності, обережного ставлення до природи;

- формування мовленнєвої культури;

- спонукання зростаючої особистості до активної протидії українофобству, аморальності, сепаратизму, шовінізму, фашизму.

2. Принципи патріотичного виховання

Патріотичне виховання спирається на загальнопедагогічні принципи виховання, такі як дитиноцентризм, природовідповідність, культуровідповідність, гуманізм, врахування вікових та індивідуальних особливостей. Водночас патріотичне виховання має власні принципи, що відображають його специфіку. Серед них:

- принцип національної спрямованості, щопередбачає формування національної самосвідомості, виховання любові до рідної землі, українського народу, шанобливого ставлення до його культури; поваги до культури всіх народів, які населяють Україну; здатності зберігати свою національну ідентичність, пишатися приналежністю до українського народу, брати участь у розбудові та захисті своєї держави;

- принцип самоактивності й саморегуляції забезпечує розвиток у вихованця суб’єктних характеристик; формує здатність до критичності й самокритичності, до прийняття самостійних рішень; виробляє громадянську позицію особистості, почуття відповідальності за її реалізацію в діях та вчинках;

- принцип полікультурностіпередбачає інтегрованість української культури в європейський та світовий простір, створення для цього необхідних передумов: формування в дітей та учнівської молоді відкритості, толерантного ставлення до відмінних ідей, цінностей, культури, мистецтва, вірувань інших народів; здатності диференціювати спільне і відмінне в різних культурах, спроможності сприймати українську культуру як невід’ємну складову культури загальнолюдської;

- принцип соціальної відповідності обумовлює потребу узгодження змісту і методів патріотичного виховання з реальною соціальною ситуацією, в якій організовується виховний процес, і має на меті виховання в дітей і молоді готовності до захисту вітчизни та ефективного розв’язання життєвих проблем;

- принцип історичної і соціальної пам’яті спрямований на збереження духовно-моральної і культурно-історичної спадщини українців та відтворює її у реконструйованих і осучаснених формах і методах діяльності;

- принцип міжпоколінної наступності, який зберігає для нащадків зразки української культури, етнокультури народів, що живуть в Україні.

3. Шляхи реалізації патріотичного виховання дітей та молоді

3.1. Удосконалення нормативно-правової бази патріотичного виховання молоді:

– підготовка нормативно-правових документів з питань національно-патріотичного виховання молоді, внесення відповідних змін до законодавства;

– розроблення державних і громадських заходів з інформаційної безпеки, спрямованих на запобігання негативним наслідкам впливу інформаційної війни;

– розроблення порядку державного фінансування заходів, спрямованих на національно-патріотичне виховання молодих людей;

– підготовка комплексної програми військово-патріотичного виховання та нормативно-методичного забезпечення її реалізації з метою виховання здорового підростаючого покоління, готового захищати національні інтереси та територіальну цілісність України;

– вироблення науково-теоретичних і методичних засад
патріотичного виховання молоді: включення проблематики патріотичного виховання молоді до дослідницьких програм та планів наукових і навчальних закладів (через світову історію можна показати, як державність поновлювали інші народи, зокрема чехи та поляки; через зарубіжну літературу показати, як ці народи утверджували свою ідентичність; через дисципліни природничо-наукового циклу розкрити здобутки українців у науці і техніці, якими слід пишатися, бо тільки цілісна і системна картина гарантуватиме осягнення мети Концепції);

– вивчення потреб молоді, зокрема шляхом проведення соціологічних досліджень;

– забезпечення активної участі сім’ї та родини в розвитку фізичного і морального здорової , патріотично налаштованої зростаючої особистості.

3.2. Діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері національно-патріотичного виховання:

– проведення заходів, спрямованих на реалізацію патріотичного виховання у закладах системи освіти, культури, спорту;

– підтримка та сприяння волонтерським проектам, іншої громадської діяльності та самоорганізації українських громадян, спрямованої на заохочення молоді до благодійних соціальних, інтелектуальних та творчих ініціатив і проектів на благо України;

– створення умов для популяризації кращих здобутків національної культурної і духовної спадщини, героїчного минулого і сучасного українського народу, підтримки професійної і самодіяльної творчості;

– активне залучення до патріотичного виховання дітей та молоді - учасників бойових дій на Сході України, членів сімей Героїв Небесної Сотні, бійців АТО та їхніх сімей, діячів сучасної культури, мистецтва, науки, спорту, які виявляють активну громадянську і патріотичну позицію;

– залучення молоді до участі у збереженні і підтримці єдності українського суспільства, у громадському русі задля громадянського миру і злагоди;

– сприяння спортивній і фізичній підготовці, спрямованій на утвердження здорового способу життя молодих громадян з урахуванням принципів національно-патріотичного виховання;

– налагодження співпраці з військовими формуваннями України як мотивація готовності до вибору військових професій;

– сприяння роботі клубів за місцем проживання, центрів патріотичного виховання та інших громадських організацій, які здійснюють патріотичне виховання молоді;

- активізація виховної роботи з дітьми та молоддю засобами всеукраїнської дитячої військово-патріотичної гри “Сокіл” (“Джура”);

– удосконалення підготовки та перепідготовки кадрів, які займаються питаннями національного і патріотичного виховання дітей та молоді в системі освіти, культури, спорту.

3.3. Співпраця органів державної влади та органів місцевого
самоврядування з громадянським суспільством:

– активне залучення до національно-патріотичного виховання дітей та молоді дитячих і молодіжних громадських організацій (об’єднань), використання їхнього досвіду, потенціалу, методів роботи у вихованні патріотів України;

– організаційна та фінансова підтримка на конкурсній основі програм, проектів громадських організацій, спрямованих на національно-патріотичне виховання дітей та молоді;

– долучення батьківської громадськості до популяризації кращого досвіду патріотичного виховання;

– посилення громадського контролю за діяльністю органів виконавчої влади стосовно національно-патріотичного виховання молоді.

3.4 Інформаційне забезпечення національно-патріотичного виховання дітей та молоді:

– організація у теле-, радіопрограмах, Інтернет-ресурсах та в друкованій пресі постійно діючих рубрик, що популяризують українську історію, боротьбу українського народу за незалежність, мову та культуру, досвід роботи з національно-патріотичного виховання різних соціальних інституцій; підтримка україномовних молодіжних засобів масової інформації;

– запобігання пропаганді в засобах масової інформації культу насильства, жорстокості й бездуховності, поширення порнографії та інших матеріалів, що суперечать загальнолюдським та національним духовним цінностям, заперечують суверенність Української держави;

– виробництво кіно- і відеофільмів, підтримка видання науково-популярної, наукової, художньої літератури національно-патріотичного спрямування;

– підготовка інформаційної та науково-популярної літератури для батьків з питань патріотичного виховання дітей та молоді у сім’ї; висвітлення у засобах масової інформації кращого досвіду родинного виховання;

– здійснення заходів щодо розширення фактографічної бази історичних подій, публікація розсекречених архівних документів, видання історичної науково-популярної літератури, довідкових матеріалів про здобутки України за роки незалежності, книг патріотичної спрямованості.

Процес патріотичного виховання дітей і молоді повинен мати випереджувальний характер, відповідати віковим і сенситивним періодам розвитку дитини та особистісним характеристикам.

Етапи впровадження національно-патріотичного виховання дітей та молоді

На першому етапі (2015 р.) планується :

- створення нормативно-правового підґрунтя, інформаційно-методичного забезпечення для здійснення національно-патріотичного виховання дітей та молоді;

- створення Центру патріотичного виховання у підпорядкуванні Міністерства освіти і науки України;

- створення інформаційного ресурсу, присвяченого національно-патріотичній тематиці.

На другому етапі (2016-2017 pp.) передбачається:

- розроблення програм, навчально-методичних посібників з предметів гуманітарно-соціального спрямування для дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних та вищих освітніх закладів, спрямованих на патріотичне виховання дітей та молоді;

- підготовка та видання науково-методичних посібників і методичних рекомендацій з організації виховних заходів, роботи клубів, центрів патріотичного виховання.

На третьому етапі (2018- 2019 рр.) забезпечується :

- проведення моніторингу системи патріотичного виховання дітей та молоді за допомогою соціологічних опитувань, анкетування, психологічного тестування;

- проведення науково-методичних конференцій, створення банку передового педагогічного досвіду на інформаційному веб-ресурсі;

- аналіз здобутого, встановлення досягнень і викликів, корекція навчально-виховних впливів з урахуванням результатів моніторингу.

Очікувані результати

У результаті впровадження системи національно-патріотичного виховання очікується:

– забезпечення у молодого покоління розвинутої патріотичної свідомості і відповідальності, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про спільне благо, збереження та шанування національної пам’яті;

– зацікавленість молоді щодо служби у Збройних силах України, готовність до захисту України та виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів та незалежності України з метою становлення її як правової, демократичної, соціальної держави;

– збереження стабільності в суспільстві, соціальному та економічному розвитку країни, зміцнення її обороноздатності та безпеки;

– створення ефективної виховної системи національно-патріотичного виховання молоді;

– консолідація зусиль суспільних інституцій у справі виховання підростаючого покоління.

Необхідною умовою втілення Концепції в практику є широке обговорення її положень і завдань, проведення конференцій, круглих столів, семінарів, що будуть актуалізувати визначені питання і поставлені завдання та спонукатимуть до розроблення конкретних заходів з їх реалізації.

ХАРКІВСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА I СТУПЕНЯ № 171

КОНЦЕПЦІЯ

НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ

ВСТУП

Сьогодні Українська держава та її громадяни стають безпосередніми учасниками процесів, які мають надзвичайно велике значення для подальшого визначення, першою чергою, своєї долі, долі своїх сусідів, подальшого світового порядку на планеті. В сучасних важких і болісних ситуаціях викликів та загроз і водночас великих перспектив розвитку, кардинальних змін у політиці, економіці, соціальній сфері пріоритетним завданням суспільного поступу, поряд з убезпеченням своєї суверенності й територіальної цілісності, пошуками шляхів для інтегрування в європейське співтовариство, є визначення нової стратегії виховання як багатокомпонентної та багатовекторної системи, яка великою мірою формує майбутній розвиток Української держави.

Серед виховних напрямів сьогодні найбільш актуальними виступають патріотичне, громадянське виховання як стрижневі, основоположні, що відповідають як нагальним вимогам і викликам сучасності, так і закладають підвалини для формування свідомості нинішніх і прийдешніх поколінь, які розглядатимуть державу (patria) як запоруку власного особистісного розвитку, що спирається на ідеї гуманізму, соціального добробуту, демократії, свободи, толерантності, виваженості, відповідальності, здорового способу життя, готовності до змін.

Інтеграційні процеси, що відбуваються в Україні, європоцентричність, пробудження громадянської і громадської ініціативи, виникнення різних громадських рухів, розповсюдження волонтерської діяльності, які накладаються на технологічну і комунікативну глобалізацію, міграційні зміни всередині суспільства, ідентифікаційні і реідентифікаційні процеси в особистісному розвитку кожного українця, відбуваються на тлі сплеску інтересу і прояву патріотичних почуттів і нових ставлень до історії, культури, релігії, традицій і звичаїв українського народу.

Тому нині, як ніколи, потрібні нові підходи і нові шляхи до виховання патріотизму як почуття і як базової якості особистості. При цьому потрібно враховувати, що Україна має древню і величну культуру та історію, досвід державницького життя, які виступають потужним джерелом і міцним підґрунтям виховання дітей і молоді. Вони уже ввійшли до освітнього і загальновиховного простору, але нинішні суспільні процеси вимагають їх переосмислення, яке відкриває нові можливості для освітньої сфери.

В основу системи національно-патріотичного виховання покладено ідею розвитку української державності як консолідуючого чинника розвитку українського суспільства та української політичної нації. Важливу роль у просвітницькій діяльності посідає відновлення історичної пам'яті про тривалі державницькі традиції України.

Серед них Київська Русь, Велике князівство Литовське, Військо Запорозьке, Гетьманщина, Українська Народна Республіка, Гетьманат Павла Скоропадського, Західноукраїнська Народна Республіка, Карпатська Україна та інші українські визвольні проекти. На особливу увагу заслуговує формування української політичної культури в часи Речі Посполитої та Австро-Угорщини, нове осмислення ролі Кримського Ханату як держави кримськотатарського народу, включно з тривалим воєнним протистоянням і плідною військовою та культурною співпрацею.

Особливого значення набуває ознайомлення з історією героїчної боротьби українського народу за державну незалежність протягом свого історичного шляху, зокрема у ХХ-ХХІ століттях це ОУН, УПА, дисидентський рух, студентська Революція на граніті, Помаранчева революція, Революція Гідності.

Важливим завданням є розгляд порівняльно-історичних відомостей про переривання державності в інших європейських країнах, які сьогодні представлені потужними європейськими націями. Спеціального розгляду потребують історичні обставини, що призводять до переривання державницької традиції.

Разом із тим, національно-патріотичне виховання не повинно прищеплювати ідеї культурного імперіалізму, тобто способу споглядання світу лише очима власної культури. Ця Концепція виходить з ідеї об’єднання різних народів, національних та етнічних груп, які проживають на території України, довкола ідеї української державності, українського громадянства, що виступають загальними надбаннями, забезпечують їхній всебічний соціальний та культурний розвиток. Українська держава заперечує будь-які форми дискримінації, підтримуючи всі мови і культури, що зазнали такої дискримінації в часи колоніальної залежності України.

На жаль, до сьогодні українська освіта не мала переконливої і позитивної традиції, досвіду щодо виховання патріотизму в дітей та молоді, у попередні часи боялися взагалі терміну “національний”, а “патріотичне виховання” сприймали винятково в етнонародному або неорадянському вимірі.

Протягом останніх десятиліть було розроблено низку концепцій:

Концепція національної системи виховання (1996);

Концепція національно-патріотичного виховання (2009);

Концепція Загальнодержавної цільової програми патріотичного виховання громадян на 2013-2017 рр.;

Концепція громадянської освіти та виховання в Україні (2012).

Проте жодна з них не була розгорнута і не втілилася в конкретні кроки з реалізації через зміну векторів розвитку держави і, відповідно, освітньої політики, через різні погляди правлячих еліт на ідеологію і напрями розвитку освіти.

На сучасному етапі розвитку України, коли існує пряма загроза денаціоналізації, втрати державної незалежності та потрапляння у сферу впливу іншої держави, виникає нагальна необхідність переосмислення зробленого і здійснення системних заходів, спрямованих на посилення патріотичного виховання дітей та молоді – формування нового українця, що діє на основі національних та європейських цінностей:

- повага до національних символів (Герба, Прапора, Гімну України);

- участь у громадсько-політичному житті країни;

- повага до прав людини;

- верховенство права;

- толерантне ставлення до цінностей і переконань представників іншої культури, а також до регіональних та національно-мовних особливостей;

- рівність усіх перед законом;

- готовність захищати суверенітет і територіальну цілісність України.

Відтак, враховуючи всі обставини, виникає гостра потреба у розробленні концепції, яка б визначала нову стратегію цілеспрямованого і ефективного процесу виховання суб’єкта громадянського суспільства, громадянина-патріота України.

1. Мета та завдання національно-патріотичного виховання дітей та молоді

Національно-патріотичне виховання дітей та молоді – це комплексна системна і цілеспрямована діяльність органів державної влади, громадських організацій, сім’ї, освітніх закладів, інших соціальних інститутів щодо формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про благо свого народу, готовності до виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, цілісності, незалежності України, сприяння становленню її як правової, демократичної, соціальної держави. Найважливішим пріоритетом національно-патріотичного виховання є формування ціннісного ставлення особистості до українського народу, Батьківщини, держави, нації.

Патріотичне виховання – складова національного виховання, головною метою якого є становлення самодостатнього громадянина-патріота України, гуманіста і демократа, готового до виконання громадянських і конституційних обов’язків, до успадкування духовних і культурних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин. Воно сприяє єднанню українського народу, зміцненню соціально-економічних, духовних, культурних основ розвитку українського суспільства і держави.

Складовою частиною патріотичного виховання, а в часи воєнної загрози – пріоритетною, є військово-патріотичне виховання, зорієнтоване на формування у молодої особи готовності до захисту Вітчизни, розвиток бажання здобувати військові професії, проходити службу в Збройних Силах України як особливому виді державної служби. Його зміст визначається національними інтересами України і покликаний забезпечити активну участь громадян у збереженні її безпеки від зовнішньої загрози. Робота з військово-патріотичного виховання учнівської молоді має проводитися комплексно, в єдності всіх його складників спільними зусиллями органів державного управління, а також освітніх закладів, сім'ї, громадських організацій та об’єднань, Збройних Сил України, інших силових структур.

Системна організація військо-патріотичного виховання молоді має бути спрямована на підготовку її до оволодіння військовими професіями, формування психологічної та фізичної готовності до служби в Збройних Силах, задоволення потреби підростаючого покоління у постійному вдосконаленні своєї підготовки до захисту Вітчизни.

Мета патріотичного виховання конкретизується через систему таких виховних завдань:

- утвердження в свідомості і почуттях особистості патріотичних цінностей, переконань і поваги до культурного та історичного минулого України;

- виховання поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки;

- підвищення престижу військової служби, а звідси - культивування ставлення до солдата як до захисника Вітчизни, героя;

- усвідомлення взаємозв’язку між індивідуальною свободою, правами людини та її патріотичною відповідальністю;

- сприяння набуттю дітьми та молоддю патріотичного досвіду на основі готовності до участі в процесах державотворення, уміння визначати форми та способи своєї участі в життєдіяльності громадянського суспільства, спілкуватися з соціальними інститутами, органами влади, спроможності дотримуватись законів та захищати права людини, готовності взяти на себе відповідальність, здатності розв’язувати конфлікти відповідно до демократичних принципів;

- формування толерантного ставлення до інших народів, культур і традицій;

- утвердження гуманістичної моральності як базової основи громадянського суспільства;

- культивування кращих рис української ментальності – працелюбності, свободи, справедливості, доброти, чесності, обережного ставлення до природи;

- формування мовленнєвої культури;

- спонукання зростаючої особистості до активної протидії українофобству, аморальності, сепаратизму, шовінізму, фашизму.

2. Принципи патріотичного виховання

Патріотичне виховання спирається на загальнопедагогічні принципи виховання, такі як дитиноцентризм, природовідповідність, культуровідповідність, гуманізм, врахування вікових та індивідуальних особливостей. Водночас патріотичне виховання має власні принципи, що відображають його специфіку. Серед них:

- принцип національної спрямованості, щопередбачає формування національної самосвідомості, виховання любові до рідної землі, українського народу, шанобливого ставлення до його культури; поваги до культури всіх народів, які населяють Україну; здатності зберігати свою національну ідентичність, пишатися приналежністю до українського народу, брати участь у розбудові та захисті своєї держави;

- принцип самоактивності й саморегуляції забезпечує розвиток у вихованця суб’єктних характеристик; формує здатність до критичності й самокритичності, до прийняття самостійних рішень; виробляє громадянську позицію особистості, почуття відповідальності за її реалізацію в діях та вчинках;

- принцип полікультурностіпередбачає інтегрованість української культури в європейський та світовий простір, створення для цього необхідних передумов: формування в дітей та учнівської молоді відкритості, толерантного ставлення до відмінних ідей, цінностей, культури, мистецтва, вірувань інших народів; здатності диференціювати спільне і відмінне в різних культурах, спроможності сприймати українську культуру як невід’ємну складову культури загальнолюдської;

- принцип соціальної відповідності обумовлює потребу узгодження змісту і методів патріотичного виховання з реальною соціальною ситуацією, в якій організовується виховний процес, і має на меті виховання в дітей і молоді готовності до захисту вітчизни та ефективного розв’язання життєвих проблем;

- принцип історичної і соціальної пам’яті спрямований на збереження духовно-моральної і культурно-історичної спадщини українців та відтворює її у реконструйованих і осучаснених формах і методах діяльності;

- принцип міжпоколінної наступності, який зберігає для нащадків зразки української культури, етнокультури народів, що живуть в Україні.

3. Шляхи реалізації патріотичного виховання дітей та молоді

3.1. Удосконалення нормативно-правової бази патріотичного виховання молоді:

– підготовка нормативно-правових документів з питань національно-патріотичного виховання молоді, внесення відповідних змін до законодавства;

– розроблення державних і громадських заходів з інформаційної безпеки, спрямованих на запобігання негативним наслідкам впливу інформаційної війни;

– розроблення порядку державного фінансування заходів, спрямованих на національно-патріотичне виховання молодих людей;

– підготовка комплексної програми військово-патріотичного виховання та нормативно-методичного забезпечення її реалізації з метою виховання здорового підростаючого покоління, готового захищати національні інтереси та територіальну цілісність України;

– вироблення науково-теоретичних і методичних засад
патріотичного виховання молоді: включення проблематики патріотичного виховання молоді до дослідницьких програм та планів наукових і навчальних закладів (через світову історію можна показати, як державність поновлювали інші народи, зокрема чехи та поляки; через зарубіжну літературу показати, як ці народи утверджували свою ідентичність; через дисципліни природничо-наукового циклу розкрити здобутки українців у науці і техніці, якими слід пишатися, бо тільки цілісна і системна картина гарантуватиме осягнення мети Концепції);

– вивчення потреб молоді, зокрема шляхом проведення соціологічних досліджень;

– забезпечення активної участі сім’ї та родини в розвитку фізичного і морального здорової , патріотично налаштованої зростаючої особистості.

3.2. Діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері національно-патріотичного виховання:

– проведення заходів, спрямованих на реалізацію патріотичного виховання у закладах системи освіти, культури, спорту;

– підтримка та сприяння волонтерським проектам, іншої громадської діяльності та самоорганізації українських громадян, спрямованої на заохочення молоді до благодійних соціальних, інтелектуальних та творчих ініціатив і проектів на благо України;

– створення умов для популяризації кращих здобутків національної культурної і духовної спадщини, героїчного минулого і сучасного українського народу, підтримки професійної і самодіяльної творчості;

– активне залучення до патріотичного виховання дітей та молоді - учасників бойових дій на Сході України, членів сімей Героїв Небесної Сотні, бійців АТО та їхніх сімей, діячів сучасної культури, мистецтва, науки, спорту, які виявляють активну громадянську і патріотичну позицію;

– залучення молоді до участі у збереженні і підтримці єдності українського суспільства, у громадському русі задля громадянського миру і злагоди;

– сприяння спортивній і фізичній підготовці, спрямованій на утвердження здорового способу життя молодих громадян з урахуванням принципів національно-патріотичного виховання;

– налагодження співпраці з військовими формуваннями України як мотивація готовності до вибору військових професій;

– сприяння роботі клубів за місцем проживання, центрів патріотичного виховання та інших громадських організацій, які здійснюють патріотичне виховання молоді;

- активізація виховної роботи з дітьми та молоддю засобами всеукраїнської дитячої військово-патріотичної гри “Сокіл” (“Джура”);

– удосконалення підготовки та перепідготовки кадрів, які займаються питаннями національного і патріотичного виховання дітей та молоді в системі освіти, культури, спорту.

3.3. Співпраця органів державної влади та органів місцевого
самоврядування з громадянським суспільством:

– активне залучення до національно-патріотичного виховання дітей та молоді дитячих і молодіжних громадських організацій (об’єднань), використання їхнього досвіду, потенціалу, методів роботи у вихованні патріотів України;

– організаційна та фінансова підтримка на конкурсній основі програм, проектів громадських організацій, спрямованих на національно-патріотичне виховання дітей та молоді;

– долучення батьківської громадськості до популяризації кращого досвіду патріотичного виховання;

– посилення громадського контролю за діяльністю органів виконавчої влади стосовно національно-патріотичного виховання молоді.

3.4 Інформаційне забезпечення національно-патріотичного виховання дітей та молоді:

– організація у теле-, радіопрограмах, Інтернет-ресурсах та в друкованій пресі постійно діючих рубрик, що популяризують українську історію, боротьбу українського народу за незалежність, мову та культуру, досвід роботи з національно-патріотичного виховання різних соціальних інституцій; підтримка україномовних молодіжних засобів масової інформації;

– запобігання пропаганді в засобах масової інформації культу насильства, жорстокості й бездуховності, поширення порнографії та інших матеріалів, що суперечать загальнолюдським та національним духовним цінностям, заперечують суверенність Української держави;

– виробництво кіно- і відеофільмів, підтримка видання науково-популярної, наукової, художньої літератури національно-патріотичного спрямування;

– підготовка інформаційної та науково-популярної літератури для батьків з питань патріотичного виховання дітей та молоді у сім’ї; висвітлення у засобах масової інформації кращого досвіду родинного виховання;

– здійснення заходів щодо розширення фактографічної бази історичних подій, публікація розсекречених архівних документів, видання історичної науково-популярної літератури, довідкових матеріалів про здобутки України за роки незалежності, книг патріотичної спрямованості.

Процес патріотичного виховання дітей і молоді повинен мати випереджувальний характер, відповідати віковим і сенситивним періодам розвитку дитини та особистісним характеристикам.

Етапи впровадження національно-патріотичного виховання дітей та молоді

На першому етапі (2015 р.) планується :

- створення нормативно-правового підґрунтя, інформаційно-методичного забезпечення для здійснення національно-патріотичного виховання дітей та молоді;

- створення Центру патріотичного виховання у підпорядкуванні Міністерства освіти і науки України;

- створення інформаційного ресурсу, присвяченого національно-патріотичній тематиці.

На другому етапі (2016-2017 pp.) передбачається:

- розроблення програм, навчально-методичних посібників з предметів гуманітарно-соціального спрямування для дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних та вищих освітніх закладів, спрямованих на патріотичне виховання дітей та молоді;

- підготовка та видання науково-методичних посібників і методичних рекомендацій з організації виховних заходів, роботи клубів, центрів патріотичного виховання.

На третьому етапі (2018- 2019 рр.) забезпечується :

- проведення моніторингу системи патріотичного виховання дітей та молоді за допомогою соціологічних опитувань, анкетування, психологічного тестування;

- проведення науково-методичних конференцій, створення банку передового педагогічного досвіду на інформаційному веб-ресурсі;

- аналіз здобутого, встановлення досягнень і викликів, корекція навчально-виховних впливів з урахуванням результатів моніторингу.

Очікувані результати

У результаті впровадження системи національно-патріотичного виховання очікується:

– забезпечення у молодого покоління розвинутої патріотичної свідомості і відповідальності, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про спільне благо, збереження та шанування національної пам’яті;

– зацікавленість молоді щодо служби у Збройних силах України, готовність до захисту України та виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів та незалежності України з метою становлення її як правової, демократичної, соціальної держави;

– збереження стабільності в суспільстві, соціальному та економічному розвитку країни, зміцнення її обороноздатності та безпеки;

– створення ефективної виховної системи національно-патріотичного виховання молоді;

– консолідація зусиль суспільних інституцій у справі виховання підростаючого покоління.

Необхідною умовою втілення Концепції в практику є широке обговорення її положень і завдань, проведення конференцій, круглих столів, семінарів, що будуть актуалізувати визначені питання і поставлені завдання та спонукатимуть до розроблення конкретних заходів з їх реалізації.

Патріотичний позаурочний захід:

«Славлю свою Україну, єдність її і героїв її!»

(БІБЛІОТЕЧНИЙ УРОК)

Тема. «Славлю свою Україну, єдність її і героїв її!»

Мета. Формувати почуття національної свідомості та громадської активності; розширювати світогляд, поглиблювати поняття «Батьківщина»; розвивати пізнавальні інтереси учнів, патріотичні почуття на історичному підґрунті; виховувати гордість за людей, які прославляють і відстоюють неподільність, цілісність, єдність України, любов до рідної землі.

Цільова аудиторія: учні 2-4 класів.

Обладнання: прапор, синьо-жовті стрічки на рученятах дітей і дорослих, на щічках синьо-жовті сердечка і прапорці; сердечко, на якому будуть запалені свічечки пам’яті Героям України Майдану і АТО.

плакати: «Славлю свою Україну, єдність її і героїв її», «За Україну, за її волю!», «Ми за мир!», «Єднаймо Україну», «Ми проти війни», Україна єдина. Єдиний народ».

виставка дитячих малюнків:

Епіграф: О, як люблю я рідний край,

І в щастя мить, і у негоду …

В. Сосюра

Вчитель. Як не обирають рідну матір, так людина не обирає Батьківщину, але любить її впродовж свого життя. Сьогоднішній захід присвячується найдорожчому, що є в кожного з нас – рідній домівці, рідній землі, неповторній Україні.

Дитино, глянь навкруг, яка твоя земля:

Красива, дивовижна і єдина.

Усе тут дороге: ліс, гори і поля,

Бо це - Вітчизна наша - Україна!

Світ неосяжний, земля велика.

Кожному сонце в своїй стороні.

Краю мій, доле моя сонцелика,

Ти при мені.

Ведучий 1.

Це – моя Батьківщина, моя рідна земля, моя Вітчизна – і в житті немає палкішого і священнішого почуття, як любов до неї. (О. Толстой). Слайд 1

Учень 1.

Батьківщини рідної сади

Нахилились цвітом до води.

Кожна гілка – в сонці, у теплі

Щедро пахне соками землі.

Батьківщини рідної поля –

Нас чарують квітами здаля.

Кожна стежка кличе в дивосвіт,

Де на росах – наш дитячий слід.

Батьківщини рідної гаї

Кличуть серце в затінки свої.

Зупинись і слухай солов’я,

І відчуй, що це земля твоя. М. Сингаївський

Пісня «А на рідній Україні солов’ї» сл.. і муз. Н. Май

Не цурайся, друже, рідної землі,

Бо вона одна, неначе мати,

І у дні хороші, і в негожі дні,

Буде тебе вірно ждати.

П-в:

А на рідній Україні солов’ї,

І щебечуть без кінця і краю,

А на рідній Україні солов’ї,

Своїм співом серце крають.

Хай які тривоги прокладають,

Збережи її козацьку силу,

І вузеньку стежку, стежку в споришах,

І хатину булу-білу.

П-в:

Не цурайся, друже, і не забувай,

Що на світі є одна єдина

Ненька-Україна, серцю милий край,

Ніжна пісня солов’їна.

П-в:

Ведучий 2. Український народ неодноразово принижували, пророкували загибель, забороняли говорити рідною українською мовою, але хоробрий, відданий своїй Вітчизні він відстоював свою незалежність і залишається миролюбним народом.

Учень 1

Ось небо блакитне і сонце в зеніті!

Моя Україна – найкраща у світі!

Моя Україна – це ліс і озерця,

Безмежні степи і чарівні джерельця.

Красиві пейзажі і гори високі,

Маленькі струмочки і ріки глибокі.

Міста старовинні і замки прекрасні,

Великі будови і дуже сучасні.

Сади чарівні, мальовничії села,

Моя Україна – це пісня весела.

Це щира, багата як світ її мова,

Крилата, така мелодійна, чудова.

Учень 2

Її обереги – верба і калина.

Найкраща у світі – моя Україна.

Бо нам найрідніша Вітчизна і мати!

То як же нам, дітям,її не кохати!

Моя Україна – то козацька слава!
Така волелюбна і мирна держава.

Вона дорога нам, і рідна, і мила,

Бо світ перед нами, як мати відкрила.

Вітчизно свята, дорога Україно,

Для кожного з нас ти у світі – єдина. Н. Красоткіна

Ведучий 3. Є чудовий вислів: «Вітчизна починається з мене…»

І сьогодні розумієш, який глибокий зміст криється в ньому – це відповідальність, самовіддана праця, самопожертва в ім’я тієї землі, що зростила наших дідів, батьків і нас. Від того, які ми, що корисного робимо залежить, якою буде наша держава, наше сьогодення і наше майбуття.

Учень 3.

Рости, українська дитино,

На щастя, на радість батькам,

На вірність своїй Україні,

На гордість і честь землякам.

Рости, українська дитино,

Під прапором Сонця і Неба.

Люби як життя Україну!

Люби її більше за себе.

Фрагмент відеоролика «Діти України за Єдину Україну!»

Учень 4.

У тебе є, сину,

Велика родина –

Велика-велика сім’я.

Найкраща країна –

Твоя Україна,

Родина твоя і моя.

Калина і м’ята,

І батьківська хата,

Безкрайні пшеничні поля;

Учень 5.

І горда єдина;

Твоя Україна

Так ніжно тобі промовля:

Гордися, мій сину!

Я – вільна, єдина;

Трудящий народ наш, як рій.

Калинова врода

І вічний добробут

У кожній оселі моїй. В. Слєпцов «Сину про Україну»

Учень 6.

Ми всі діти українські,

Український славний рід,

Дбаймо, щоб про нас, маленьких,

Добра слава йшла у світ!

Все, що рідне, хай нам буде

Найдорожче і святе,

Рідна віра, рідна мова,

Рідний край нам над усе!

Учень 7.

Присягаєм край наш рідний

Над усе любити.

Рідний народ шанувати

І для нього жити.

Затанцюємо під свисток

Славний танець «Гопачок».

Щоб усі могли радіти,

Як танцюють славно діти.

Танок «Бойовий гопак»(українське мистецтво).

Ведучий 4. Свою історію життя має кожна людина, її рід, село, місто. Кожен з нас йде своєю стежиною життя, а всі стежини нашого народу об’єднуються в історичний шлях нашої держави.

Чарівна і квітуча наша рідна земля. Омита дощами та слізьми народними, оспівана поетами і возвеличена художниками, музикантами, винахідниками, трудовим народом.

Пісня «Земле, моя земле» сл.. і муз. Н. Май

Земле, моя земле, я горнусь до тебе,

Напуваюсь щедро з твого джерела,

І нема тепліше сонечка у небі,

Де б я не ходила, не була.

П-в:

За одну стежину, що у чистім полі,

І за соловейка у гаю,

За одну калину, що на видноколі,

Я своє сердечко віддаю.

Земле, моя земле, в кришталевих росах,

У волошках синіх поле золоте,

Хай летить по світу пісня стоголоса,

Бо краси такої нема ніде.

П-в:

Земле, моя земле, наймиліша в світі,

Козаками славна отча сторона,

Наче рідна нене, лагідна й привітна,

У моєму серці лиш ти одна.

П-в:

Учень 8.

Читай і думай, друже мій,

І не цурайся свого роду.

Земля життя мого, й життя моїх батьків,

Історія мого народу. Д. Білоус

Учень 9.

Велика як любов,

Безмежна як кохання,

Душевна, наче пісня солов’я.

Про тебе всі думки і сподівання,

Моя кохана матінко-земля. Р. Обшарська

Учень 10.

Земля мого народу,

У спадок дісталась мені.

Гаї кучеряві

І ріки без броду,

А в березі тихі пісні. Ю. Засенко

Ведучий 1. Наш український народ витримав складні випробування, тяжко жив і боровся за свободу та незалежність. Він був завжди на своїй землі, наші пращури заселяли територію, на якій ми тепер живемо. Історія нашого народу героїчна, але сьогодні на її території зазіхнув ворог. Україна переживає непрості часи, щоб не стояти на колінах, щоб зберегти своє «Я», щоб зберегти цілісність території, щоб увійти в сучасність, як одній з рівних держав Європи їй потрібно боротися за мир, незалежність і цілісність.

Ведучий 2. Для нашого народу соборність – надзвичайно важлива і символічна, адже об’єднання українських земель – це заповітна мрія нашого народу з давніх часів. Ідея всеукраїнської єдності формувалася ще з часів Київської Русі. Ще наші пращури боролися за об’єднання, а сьогодні нависла загроза нашій єдності території.

Ведучий 3. Ще за часів князювання Володимира Святославовича, який об’єднав розпорошені землі в єдину давньоруську державу – Київську Русь. З цього часу Київська Русь досягла розквіту і була визнана серед інших держав. Його син Ярослав Мудрий заповідав наступним поколінням:

Учень 11.

Пам’ятайте

мою заповідь одну:

не сваріться, живіть у згоді:

тільки мир збере усе,

а незгода, наче вітер,

все по полю рознесе.

Як не будете всі разом

йти до спільної мети,

ви, державу зруйнувавши,

подастеся у світи.

Ви розгубите ту землю,

що придбали вам батьки,

і тинятиметесь всюди, О. Олесь

як вигнанці й жебраки.

Учень 12.

Люблю я тебе, Україно!

Вічна земля молода,

За тебе піду до загину.

Без тебе немає життя.

Вже час нам брати розумітись,

Немає назад вороття.

Одна в нас родина і віра,

Ми разом – єдина сім’я.

Учень 13.

Упавших борців буде слава,

Вести до намічених мрій,

І вірність до своєї держави

Хай буде законом для всіх.

Люблю я тебе, Україно!

Вічна земля молода,

За тебе піду до загину,

Без тебе не має життя … Є. Сахно «Гімн патріота України».

Танок «Наша Україна» П. П. Вірський

Ведучий 4. Багата українська земля славними іменами. Це не тільки прадавні першокнязі й славні козацькі гетьмани, кошові та полковники, які стали історичними та культурними символами країни. А це і ті люди, які живуть поруч із нами. Робітники і селяни, поети і вчителі, спортсмени й лікарі, винахідники і раціоналізатори. Люди різних професій, усіх міст і сіл України, які вийшли на Майдан боронити свою честь і гідність. Це патріоти, які загинули під час мирної демонстрації не скорилися: ввійшли в історію, як Небесна сотня.

Учень 14.

Горнусь до тебе, Україно,

Як син до матері, горнусь,

За тебе, рідна і єдина,

Щодня я Богові молюсь.

Щоби послав щасливу долю

Тобі – народу моєму,

Щоб освятив жадану волю,

Що дарував тепер йому.

Горнусь до тебе, Україно,

Щоб нас ніхто не роз’єднав.

Підставлю плечі, щоб калину

У лузі вітер не зламав.

Учень 15.

У нас є лицарі й гетьмани,

Що за собою поведуть,

І вікові глибокі рани

На нашім тілі заживуть.

Молюсь за тебе, Україно,

І свої сили віддаю,

Щоб відродити із руїни

Наш дух і славу бойову.

Очистимо усі джерела,

Дніпро-Славутич оживе,

І заспіваєм: «Ще не вмерла

Вкраїна наша і не вмре!» М. Баклай «Україні» Слайд 6

Ведучий 1. В мирне життя нашої держави увірвалась підступна війна, вороги зазіхнули на цілісність нашої Батьківщини. І тепер на сході нашої Вітчизни проливається кров найкращих синів. Вони стали на захист землі нашої, на захист миру в Україні. Вони не жаліють себе заради своєї родини, заради кожного з нас. Нескорені герої нашої славної України вже навічно ввійшли в книгу пам’яті Батьківщини.

Ведучий 2. Сьогодні з болем в серці звучать рядки Олеся Гончара, який з 14 років став сиротою і у тривожні роки Великої Вітчизняної війни студентом став на захист рідної землі, як і сьогодні чоловіки і молоді юнаки стоять на захисті і виборють світле, мирне небо для нас з вами:

Учень 16.

Як пишуть листи солдати,

Тужливо стає мені.

Кому ж мені написати,

Якій догукнути рідні?

Той - мамі, а той - дружині,

Той – сестрам, а той – братам,

А я напишу Україні,

Сонцю її і степам.

Учень 17.

Сивим, як згадки, могилам,

Що тонуть в імлі голубій,

Шляхам, окутаним пилом,

Якими пішли ми в бій.

…Слово, в бою огрубіле,

У тому краю забрини,

Де вишні в убранні білім

Мене виглядають з війни. О. Гончар «Думи про Батьківщину»

Вчитель. Сьогодні на захист нашої України стали чоловіки, юнаки, жінки і дівчата. Пишайся ними! Вони оберігають нашу незалежність.

Учень 18.
Розцвiтай, Україно,
Ти квiтками калини
I рости, Україно, синiв,
Щоб вони тебе милу
Захищати зумiли
Вiд усiх чужакiв-ворогiв.

А дочкам своїм, рiдна,
Ти наказ рознеси всiм,
Щоб синочкiв ростили своїх,
До науки привчали
I добру щоб повчали
Та поваги до рiдних батькiв.
Учень19.
Хай буде Україна
Багата та сильна,
Та щоб горя не знала вона,
Щоб була вона гарна,
Щоб була вона вiльна,
Україно моя чарiвна!..

Нам сам Бог помагає
Й землю благословляє,
В боротьбi за життя нас веде
За свою Батькiвщину,
Бо немає країни
Краще нашої бiльше нiде!..

Вчитель. Серця патріотів перестали битися, захищаючи мир і цілісність нашої Вітчизни! Але вони увійдуть в історію України, залишаться в пам’яті поколінь.

Пісня «Моя Україна» сл.. і муз. Н. Май

Дорогою світла, дорогою волі,

Ми будемо, браття, долати терни,

Не треба, Вкраїно, журитись ніколи,

Бо є в тебе доньки і вірні сини.

П-в.

Моя Україна, пісня солов’їна,

Моя Україна, ріки і поля,

Моя Україна, червона калина,

Моя Україна, рідная земля.

На Схід і на Захід нам досить ділитись,

Візьмемось за руки усі, як один,

Щоб сонце світило, сміялися діти,

Ми рідную землю підіймем з колін.

П-в.

Ведучий 3. Більше ста років тому поет В. Самійленко, що похований в Боярці у вірші «Україні» виголосив: «… і знай, що в час страшний

Твій син тобі не пожаліє крові». Боже, які сучасні слова!

Ведучий 4. А ще ВолодимирСамійленко сказав:

«Наша славна Україна,
Наше щастя і наш рай,
Чи на світі є країна
Ще миліша за наш край?

І в щасливі й злі години
Ми для неї живемо.
На Вкраїні й для Вкраїни
Будем жити й помремо». В. Самійленко

Презентація «Герої – не вмирають!»

Вшануємо пам'ять загиблих хвилиною мовчання.

Учень 21.

Зупинюся на дорозі, озирнусь навколо,

Побачу рідний дім у злагоді і мирі,

Розправлю плечі, наберу повітря,

Та вільно крикну: «Слава Україні!»

Всі: «Героям Слава!»

Вчитель. Хочеться від щирого серця помолитися за нашу Україну, за мир та єдність її. Помолімося ж за неї! Відеоролик «Україна. Молитва».

ГОСПОДИ, ПОМИЛУЙ НАС Муз. та сл. Тараса Петриненка

Навіть на останнім рубежі

Промінь віри в нас ще не погас,

Боже, Україну збережи,

Господи, помилуй нас.

Нам свою всемилість покажи

Правдою повсюди й повсякчас,

Боже, Україну збережи,

Господи, помилуй нас.

Помилуй Господи,

Помилуй Господи,

Господи помилуй нас.

В наших грудях кулі і ножі,

Нас розп’ято й знищено не раз,

Боже, Україну збережи,

Господи, помилуй нас.

І з колін піднятись поможи

І благослови у добрий час

Боже, Україну збережи,

Господи, помилуй нас.

Помилуй Господи,

Помилуй Господи,

Господи помилуй нас.

Помилуй Господи,

Помилуй Господи,

Господи помилуй нас.

Наші душі нидіють в іржі,

Але промінь віри не погас,

Боже, Україну збережи,

Господи, помилуй нас.

Грішні діти – діти не чужі,

Отче наш, почуй їх щирий глас,

Боже, Україну збережи,

Господи, помилуй нас.

Помилуй Господи,

Помилуй Господи,

Господи помилуй нас.

Помилуй Господи,

Помилуй Господи,

Господи помилуй нас.

Амінь

Вчитель. На закінчення нашого заходу запалимо свічечки і викладемо у вигляді сердечка, тим про кого кожен патріот України з гордістю промовить: «Герої не вмирають!»

Братам-українцям (Ігор Калиниченко)

Не кажіть- "Навіщо жити,
І в журбі отак згасати?",
Треба колосом незмитим
Рідні ниви засівати.

Де ви, лицарі й гетьмани,
Уставайте, відгукніться!
В бур'янів колосся в'яне,
А в пшениці- золотиться.

Хай з нас кожен прокладає
Щастя зоряні дороги,
Чорний вітер не здолає
Наші рідні перелоги.

Українці! Рідні браття!
Ще прийде весела днина.
Хай живе в серцях багаття
І квітує Україна!

До брата (Володимир Сосюра)

На мові нашій дня печать.

Вона — як сяйво серед ночі...

її не можна забувать,

Вона душі твоєї очі.


Єднає з піснею в гаю
Вона з життям тебе любовно...
Коли ж забудеш рідну мову,
Загубиш душу ти свою.

Коли йдучи з труда дороги,
Слова не ті вкладеш в уста,
Немов піджак з плеча чужого
Для тебе мова буде та.

Немов чужого саду віти,
Тієї мови пишний цвіт.
Не зможеш нею ти творити,
Знання засвоювать як слід.

Нічним зів'янеш синьогубцем...
На мові нашій дня печать.
Національним самогубцем
Невже ти, брате, хочеш стать?

Яке прекрасне рідне слово!
Воно — не світ, а всі світи...
Шевченка мову і Франкову
Невже під ноги кинеш ти?

Невже забудеш слово «мати»,
Ту, що дала тобі життя,
І підеш, наче тінь крилата,
Блукати в тьмі без вороття.

У небуття підеш, в нікуди,
Сліпим до сонячних висот.
Невже народ мій мову губить!?
Не вірю я! Це не народ!

Окремі люди. їм не знати
Сяйливих творчості висот.
І хай людей таких багато,
Але нас більше! Ми — народ!

Я вірю в тебе, моя мати.
Мій бог, що дивиться з висот.
В народів інших старцювати
Повік не буде мій народ!

Ні, наша мова не загине,

Її не знищать сили злі!

Ти власним світом, Україно,

Сіяти будеш на землі.

Квітка-Україна (Ігор Калиниченко)

Як радісно ввечері стежкою йти
У синім степу поміж трав кучерявих,
І квітку чарівну у лузі знайти
В сріблястім вбранні діамантів яскравих.

Наповнює душу п'янкий аромат,
В гаю солов'їна мелодія ллється.
У тиші ночей і в грому канонад
Ця квітка ясна Україною зветься.

Я ніжно до серця її притулю,
Відчую кохання і болісну муку,
Побачу село й рідну хату свою,
Криницю, садочок і мамині руки.

Як вогник у нашім нелегкім житті
Ця квітка для нас неповторна, єдина.
Як сонце, сплелись пелюстки золоті,
Немов пресвята українська родина.

Розлогі смереки, квітучі поля,
Блакитний туман і сади яблуневі,
Це все- Україна, кохана земля
З ясними очима джерел кришталевих.

Цвіти, розквітай кольоровим вогнем,
Любов'ю наповнюй серця незігріті.
З тобою ми щастя жадане знайдем,
Для мене завжди ти найкраща у світі!

Лише Україна (Ігор Калиниченко)

Заніс рідний вітер у серце зернину,
І чисте колосся з душі проросло.
Лише Батьківщина, лише Україна
Покладе надію мені на чоло.

Ідуть місяці і роки без упину,
Й немало спливло вже тієї води.
Лише Батьківщина, лише Україна
Залишиться в серці моїм назавжди.

За волю стоятиму я до загину
І прапор Шевченка онукам віддам.
Лише Батьківщина, лише Україна
Світитиме вічно прийдешнім вікам.

Не згасне народ, що по вільній стежині
Ітиме до щастя, тепла й доброти.
Лише Батьківщина, лише Україна
Всіх нас приведе до святої мети!

Любіть Україну (Володимир Сосюра)

Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.

Між братніх народів, мов садом рясним,
сіяє вона над віками…
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.

Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,

у квітці, в пташині, в електровогнях,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячий усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі…

Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових,

в грому канонад, що розвіяли в прах
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях
до весен і світлих, і щирих.

Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!..

Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну…

Любіть у труді, у коханні, у бою,
як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею.

Пам'ятай (Олександр Олесь) Коли Україна за право життя З катами боролась, жила і вмирала, І ждала, хотіла лише співчуття, Європа мовчала. Коли Україна криваві жнива Зібравши для ката, сама умирала І з голоду навіть згубила слова, Європа мовчала. Коли Україна життя прокляла І ціла могилою стала, Як сльози котились і в демона зла, Європа мовчала.
Рідна мова (Ігор Калиниченко) Рідна мово моя, що є краще за тебе, Що бринить наймиліш і співає ясніш? У тобі шум гаїв, усміх сонця і неба, Ти ростеш у душі, як зелений спориш. Рідна мово моя! Ти жагуча криниця, Ти черешня в цвіту, солов'їна струна. Кожне слово, мов зоряна крапля іскриться, В кожній пісні горить сонцесяйна весна. Рідна мово моя, в тобі сила козацька, Вільний подих степів, осяйна далечінь. Проведуть бандуристи по струнах зненацька, І злетиш ти, мов сокіл, в ясну височінь. Рідна мово моя! Ти душа України, Ти в мені гомониш, як потік буйних вод. Треба сіять в серця твої чисті зернини, Щоб навіки воскрес український народ!

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ МІСЯЧНИК ШКІЛЬНИХ БІБЛІОТЕК

З 01 по 31 жовтня - Всеукраїнський місячник шкільних бібліотек.

У цьому році він проводиться під гаслом "Виховуємо громадянина -патріота України".

У бібліотеці буде проведено ряд запланованих заходів. Завітайте до бібліотеки, щоб дізнатись більше!

Інформація про заходи до

Всеукраїнського місячника шкільних бібліотек

Захід Дата проведення Місце проведення Клас Відповідальний
1 Виготовлення стіннівки до другого Всеукраiнського мiсячника шкiльних бiблiотек пiд гаслом: "Виховуємо громадянина - патрiота Украiни". 1-2 жовтня Бібліотека 1-4 клас Бібліотекар
2 Конкурс малюнків на тему: «Я- українець» 5-8 жовтня Бібліотека 3-4 клас Бібліотекар; Кл. Керівники
3 Постійно діюча книжкова виставка: «Україна-єдина країна» 5-30 жовтня Бібліотека 1-4 клас Бібліотекар;
4 Постійно діюча книжкова виставка: «Харків-моя батьківщина» 5-30 жовтня Бібліотека 1-4 клас Бібліотекар;
5 Бібліотечний урок на тему: «Славлю свою Україну, єдність її і героїв її!» 13, 15,21, 23 жовтня Бібліотека 1-4 клас Бібліотекар; Кл. керівники
6 Зустріч учнів з курсантами Харківського університету повітряних сил імені Івана Кожедуба з нагоди свята Захисника України. 13 жовтня 1-4 клас Бібліотекар; Кл. керівники
7 Конкурс віршів на тему: «Я і Україна» 26-28 жовтня Бібліотека 3-4 клас Бібліотекар; Кл.керівники
8 Створення сторінки на сайті шкільної бібліотеки до другого Всеукраiнського мiсячника шкiльних бiблiотек пiд гаслом: "Виховуємо громадянина - патрiота Украiни". 29-30 жовтня Бібліотека Бібліотекар
Кiлькiсть переглядiв: 210

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.