/Files/images/gif/fe1e64e76cc4.gif
Сценарій заходу дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав /Files/images/gif/100934331_4360286_cvetok_13_small.png

День пам’яті воїнів - афганців

/Files/photogallery/1472/20170215_114302.jpg /Files/photogallery/1472/20170215_113936.jpg /Files/photogallery/1472/20170215_114954.jpg /Files/photogallery/1472/20170215_115059.jpg

/Files/images/афг..jpg

/Files/images/100_4172.JPG

/Files/images/Scan10014.JPG

Скоробогатько Олександр Вікторович (21.06.1964 – 10.01.1986) -почесний випускник нашої школи.

Хто побував в Афганістані, той знає, що таке бойова операція: нервове напруження, фізична втома, сплеск емоцій, туга і навіть відчай.

25 бойових операцій. Це важко і страшно собі уявити, коли рвуться міни і снаряди, коли вмирає поруч товариш.

Наш земляк Олександр Скоробогатько підтвердив це своїм героїчним життям і подвигами на землі Афганістану.

Вчився Олександр в школі №69 м. Харкова, зараз це школа І ступеня №171. Працював електриком на монтажно-заготівельному заводі – ось весь перелік занять з його доармійського життя.

Вчився Сашко сумлінно, працював старанно і от призив – 8 жовтня 1983 року.

Доля розпорядилася так, що він опинився в Афганістані. Олександр, як і інші молоді хлопці, виконуючі інтернаціональний обов’язок, свято вірив в те, що це потрібно афганському народові.

Багато бойових виходів зробив Олександр зі своїми товаришами по службі, побував у дуже складних та небезпечних ситуаціях. 26 грудня 1985 року на бойовій операції в провінції Парван Олександр особисто знищив кулемет ДШК і п’ятьох душманів.

Бойові дні наприкінці 1985 року в багатьох районах Афганістану були дуже напружені і жорстокі.

31 грудня 1985 року під кишлаком Мухаммед-Вулусвалі бойова машина, в якій знаходився Олександр підірвалася на фугасі, її заряджаючий Скоробогатько Олександр дістав важке поранення.

10 січня 1986 року Олександр помер у госпіталі. Йому було 22 роки. В нашій школі встановлено меморіальну дошку з іменем героя-афганця. Батьки солдата зберігають найдорожчу пам'ять про нього – орден Червоної Зірки, яким його посмертно нагороджено. Спогади про нього живуть в серцях вчителів, однокласників, людей, які його знали, теперишніх учнів нашої школи.

/Files/images/Афганистан.JPG

АФГАНЦЕВІ (Борис Олійник)
Об чім ти замислився,
білий, мов лунь,
Обернений ликом печальним на Схід,
Де, впаяний круто в небесну латунь,
Ісламський півмісяць обстежує світ?

Ти юний.
У вусах видзвонює мідь.
Твій чуб ще недавно, мов сонях, яснів...
Об чім же,
обернений ликом на Схід,
Ти нині замислився,
сивий, як сніг?

Підперши лівицею
думу тяжку,
Вдивляєшся тоскно за межі бескидь,
Де в тім загадковім афганськім піску
Правиця твоя одиноко лежить.

Ти - справжній вояк.
Ти - пругкий, мов стилет.
Ти шастав у горах нечутно,
як тінь.
Тебе не здолав би повік моджахед,
Аби розгадав ти
одну із таїн.

Ти вишкіл дістав у вогні і воді.
А він був, на диво, - невмілий стрілець.
Ти чергою сік його дні молоді,
А він воскресав
і виходив на герць.

Та гріх цей відпустить тобі моджахед,
Якщо ти нарешті осягнеш урок:
Чому твій надійний,
як смерть, кулемет,
В чужому краю -
лиш металу шматок?

Коли осягнеш, що уставом своїм
Не ходять в чужий монастир а чи дім,
Що колір зелений ісламських корогв
Не владні змінить ні вогонь, ані кров, -

Тоді лиш повірить тобі моджахед.
І ти, спогадавши вітців заповіт,
Побачиш,
як сходить над мирний хребет
Півмісяць і Хрест
в золотий небозвід.

...Ти юний.
У вусах видзвонює мідь,
І чуб ще недавно, мов сонях, яснів.
Об чім же,
обернений ликом на Схід,
Ти нині замислився,
сивий, як сніг?
Кiлькiсть переглядiв: 135

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.