.jpg)
Діти молодшого шкільного віку не завжди можуть адекватно виразити свої думки, почуття, відчуття, що є перешкодою для встановлення повноцінного контакту з дорослим. У той же час саме дошкільний і молодший шкільний вік надзвичайно сприятливий для оволодіння комунікативними навичками в силу особливої чуйності до мовних явищ, інтересу до осмислення мовного досвіду, спілкування.
Одним з основних напрямків реалізації компетентнісно орієнтованого навчання є формування мовленнєвої компетентності школярів, що полягає у розвитку здатності слухати, читати і розуміти текст; сприймати й відновлювати інформацію; вести діалог; переконувати й відстоювати власну точку зору; висловлювати власні думки й міркування.
Сьогодні йдеться про формування людини, здатної приймати відповідальні рішення, критично мислити, творчо вирішувати проблеми, самореалізовуватися – одним словом, компетентної особистості.
Комунікативна компетентність належить до групи ключових, тобто має особливу значимість у житті людини, тому її формування слід приділяти пильну увагу. Якщо учень соромиться відповідати біля дошки або відчуває при цьому надмірну тривогу, його відповідь буде гірше наявних знань, а його оцінка, відповідно, нижче. Отриманий негативний досвід негативно вплине на подальшу навчальну діяльність. Також від комунікативної компетентності залежить процес адаптації дитини до школи, зокрема її емоційне благополуччя в класному колективі. Як відомо, шкільна адаптація підрозділяється на навчальну і соціально-психологічну. Дитина має звикнути не тільки до нового виду діяльності, але й до оточуючих людей. Якщо вона легко знаходить спільну мову з однокласниками, то відчуває більший психологічний комфорт і задоволеність ситуацією. І навпаки, невміння контактувати з однолітками звужує коло друзів, викликає відчуття неприємності, самотності в класі, може провокувати асоціальні форми поведінки. Комунікативна компетентність учнів може розглядатися в освітньому процесі не лише як умова сьогоднішньої ефективності і благополуччя учня, але і як ресурс ефективності та добробуту його майбутньої дорослого життя.
Проблеми та труднощі щодо формування комунікативної компетентності учнів та шляхи їх розв’язання.
- Психологічна закритість дітей для ведення діалогу через недовіру як до вчителя, так і до однокласників. (створення «ситуації успіху», відверта розмова)
- Втрата зацікавленості учнів до художнього читання через надмірне захоплення телекомунікаціями, відповідно збіднюється образність, виразність мовлення, набуває популярності молодіжний сленг. (необхідно залучати дітей до: відвідування театру, картинних галерей, вокальних, хореографічних, театральних студій, дискусійних клубів, школи лідера, організовувати походи, екскурсії тощо)
- В учнів,які працюють у російськомовному режимі, україномовне спілкування звужується до меж урочного часу, що викликає мовленнєві труднощі. (спілкування українською мовою частіше, читання книжок на українській мові)
Створення ситуації успіху породжує радість. І якщо дитина усміхнена протягом дня, це є свідченням того, що вона відчуває свою значимість як особистість, як потребу в ній всього колективу і все це спрацьовує на позитивний результат у досягненні поставленої мети. Адже, якщо до радості учня додати радість батьків, утвориться сімейна радість. А вона є підґрунтям для творчої співпраці вчителя з учнем, з батьками. Ця радість, створена ситуацією успіху, є запорукою успіху дитини, досягнення високих результатів, суспільне визнання особистості, яке направлене на подальше життя дитини.
Формуючи компетентну особистість,учитель повинен:
- закласти міцний фундамент – збагатити знаннями;
- дати обсяжний словниковий запас;
- навчити вільно висловлювати думки;
- виробити вміння аналізувати, синтезувати, класифікувати події й оцінювати їх, мати на все власну думку;
- навчити орієнтуватися у великому потоці інформації, вибирати з нього основне.
Працюючи над формуванням комунікативної компетентності учнів, треба пам'ятати, що характерною особливістю цієї методики є те, що вона орієнтована на розвиток здатності ефективного спілкування в різних соціальних ситуаціях.
Оволодіння мистецтвом життя — вимога часу. Світ стає складнішим, динамічнішим. Інтенсивно поширюється інформатизація світу. Очевидно, що адаптуватися до нових умов може тільки людина з широким особистісним діапазоном можливостей, розвиненим інтелектом, здатна до творчого самовираження і самовдосконалення.
Коментарi